22 березня 2018 року в нашому місті відбувся міський форум «ЗУПИНИМО ТУБЕРКУЛЬОЗ РАЗОМ», який проходив в ДНЗ «Теплодарський професійний ліцей». Організаторами форуму були Служба у справах дітей виконавчого комітету Теплодарської міської ради, адміністрація ДНЗ «Теплодарський професійний ліцей», учасниками – учні ліцею та Теплодарської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Перед учасниками форуму виступила з міні-лекцією лікар-фтизіатр Валяніна Галина Іванівна.
По закінченні заходу, учасники форуму вирішили звернутись до мешканців громади.
ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ МІСЬКОГО ФОРУМУ
«ЗУПИНИМО ТУБЕРКУЛЬОЗ РАЗОМ»
З НАГОДИ ВСЕСВІТНЬОГО ТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО
ДНЯ БОРОТЬБИ ІЗ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ
ШАНОВНА ТЕПЛОДАРСЬКА ГРОМАДО!
Дозволь звернутися до тебе з нагоди Всесвітнього дня боротьби із туберкульозом. Шановні добродії, невже Ви нічого не чули про туберкульоз? Ви і близькі Вам люди ніколи не страждали від цієї страшної хвороби? Тож нехай Господь і надалі береже Вас від цієї напасті! Втім, загрозлива ситуація щодо туберкульозу, що завжди був індикатором суспільного благополуччя, склалася в усьому світі наприкінці минулого – на початку нового тисячоліття. Щороку в світі на туберкульоз захворюють від 7 до 9 млн. людей, а вмирають − близько 3 млн. За критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Україна віднесена до груп країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз. В нашій країні на сухоти щороку захворюють близько 38 тис. українців, а вмирають від них – більше 10 тис. Тож про підступного ворога треба знати якнайбільше, щоб не стати його жертвою.
Туберкульоз – соціальна хвороба, тому він зростає у тих країнах, де погані соціально-економічні умови, де поганий добробут народу, низька його освіченість, примітивна санітарна культура, а також кризовий соціально-економічний стан країни.
24 березня − Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби із туберкульозом.
Коли 24 березня 1882 року в Берліні Роберт Кох оголосив про своє відкриття бацили туберкульозу, у Європі й Америці буяв туберкульоз, убиваючи кожну сьому людину. Відкриття Коха проклало дорогу можливості викорінювання цієї страшної хвороби. З метою підвищення поінформованості людей про цю хворобу, рівно через сто років після цієї події ВООЗ і Міжнародний Союз по боротьбі з туберкульозом і хворобами легень виступили ініціаторами проведення першого Всесвітнього дня боротьби із туберкульозом. У 1998 р. він вперше відзначався як офіційний День ООН. У 1993 році ВООЗ оголосила пандемію туберкульозу, тобто планетарне лихо від цієї хвороби. Отже, з поновленням в усьому світі інтересу до епідемії туберкульозу, Всесвітній день боротьби із туберкульозом став важливою міжнародною подією в області охорони здоров’я. Але Всесвітній день боротьби із туберкульозом – це не свято. Найбільший в історії убивця людей, як і раніше, займається своєю справою, незважаючи на існуючі ефективні ліки і способи лікування. Всесвітній день боротьби із туберкульозом – це час для мобілізації суспільної підтримки інтенсивних зусиль щодо діагностики і лікування туберкульозу у світовому масштабі й організації всесвітньої участі в більш широкому використанні сучасних ефективних міжнародних стратегій у подоланні цієї підступної хвороби. Епідемія туберкульозу в Україні була оголошена у 1995 році. В Зверненні звучить глибока стурбованість громадськості відсутністю відчутних наслідків виконання «Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз», причина чого, в першу чергу, коріниться у тривалій відсутності необхідних для подолання епідемії соціально-економічних перетворень, погіршенні рівня життя значних прошарків населення та вкрай незадовільному фінансуванні заходів боротьби із туберкульозом з державного та місцевих бюджетів.
Громадськість не даватиме владі спокою,
доки вона не навчиться приборкувати туберкульоз.
Лідери протитуберкульозного сектору українського громадянського суспільства закликали всіх небайдужих об’єднатися у єдиному національному фронті боротьби із туберкульозом з ініціативою проведення спільної постійної широкої і всеохоплюючої інформаційно-просвітницької кампанії у педагогічних, шкільних та студентських колективах з актуальних питань, пов’язаних із запобіганням захворюванню на туберкульоз в цьому суспільному середовищі, яке є ризикованим щодо захворювання на туберкульоз. Подібна інформаційно-просвітницька протитуберкульозна кампанія пропонується до проведення в освітніх закладах вперше в сучасній історії України. Прийнято вважати, що туберкульоз – це хвороба, яка вражає виключно представників соціально-дезадаптованих верств населення і що для таких хворих на туберкульоз властиві наступні риси: зниження працездатності, фізичної і соціальної активності, втрата інтересу до життя тощо, а складний соціальний характер більшості хворих не сприяє успішному лікуванню, що і є, зрештою, головною причиною невдач у боротьбі із туберкульозом.
Це твердження не є правдивим і справедливим повною мірою, адже історія знає надзвичайно багато прикладів, коли туберкульоз вражав відомих, талановитих, соціально активних, надзвичайно енергійних і працездатних людей. Ось далеко неповний список таких прізвищ з усього світу: письменники і поети − Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Максим Горький, Джордж Байрон, Шолом-Алейхем, Ілля Ільф, Олександр Грін, Віссаріон Бєлінський, Федір Достоєвський, Антон Чехов, Роберт Стівенсон, Анна Ахматова, Фрідріх Шиллер; композитори і музиканти − Фредерік Шопен, Ніколо Паганіні, Йозеф Гайдн, Карл фон Вебер, Ігор Стравінський; актори − Вів’єн Лі, Сара Бернар; філософи − Бенедикт Спіноза, Альбер Камю; художник Ісаак Левітан, вчений Володимир Вернадський та багато інших. Ці великі люди, які страждали від туберкульозу, зробили неоціненний внесок в скарбницю світової культури і розвиток сучасної цивілізації. При цьому немає сумніву, що своєї величі вони досягли якраз завдяки своїй високій працездатності, фізичній і соціальній активності. Так, Леся Українка вела мужню боротьбу із своєю недугою. Втім, туберкульоз не зміг зламати сили Лесиного духу, адже вона встигла залишити по собі літературні шедеври справді світового значення. Хвороба виснажувала фізично та духовно. І тоді вона пише свою знамениту поезію «CONTRA SPEM SPERO!», яка стала маніфестом її боротьби із хворобою.
Хворий на туберкульоз письменник Антон Чехов вів велику громадську роботу як гласний земства, був попечителем сільського училища, будівником шкіл на свої скромні кошти, організатором і учасником боротьби із холерою. Організації неурядового сектору за сприяння засобів масової інформації повинні більше розповідати українському народові про цих людей, їх творчий шлях та мужню боротьбу із підступною хворобою в ті часи, коли вона вважалася практично невиліковною. Попіл згаданих вище видатних землян стукає в наші серця, адже не має значення по кому дзвін: це дзвін по кожному з нас … Якщо не зупинити туберкульоз… Негайно!
ЗУПИНИМО ТУБЕРКУЛЬОЗ РАЗОМ!
