Чи повинні сплачувати земельний податок релігійні організації за земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком відповідно до п.п. 283.1.8 п. 283.1 ст. 283 ПКУ, якщо такі земельні ділянки або розташовані на них окремі будівлі, споруди (їх частини) надаються в оренду?
Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).
Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Перелік земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, визначено ст. 283 ПКУ.
Зокрема, земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку (п.п. 283.1.8 п. 283.1 ст. 283 ПКУ).
Пунктом 284.3 ст. 283 ПКУ передбачено, що якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Згідно з п. 287.7 ст. 287 ПКУ у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами земельний податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Таким чином, релігійні організації, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та які використовують земельні ділянки, які перебувають у власності та/або у володінні на праві постійного користування, що відповідають вимогам п.п. 283.1.8 п. 283.1 ст. 283 ПКУ, у разі надання в оренду таких земельних ділянок або розташованих на них окремих будівель, споруд (їх частин), повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах за площі ділянок, що надаються в оренду, або за площі, на яких розташовані надані в оренду окремі будівлі (їх частини).
Чи виникають податкові зобов’язання з ПДВ при отриманні орендної плати за договором суборенди земельних ділянок державної або комунальної власності?
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що згідно зі ст. 4 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (із змінами, далі – Закон № 161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону № 161 орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (із змінами, далі – ПКУ) землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:
на праві постійного користування;
на умовах оренди.
При цьому згідно з п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно із п.п. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з надання в оренду (суборенду) земельних ділянок, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо кошти за такі послуги у повному обсязі сплачуються безпосередньо на відповідні рахунки органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В той же час відповідно до ст. 8 Закону № 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Відповідно до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Орендна плата за договором суборенди земельної ділянки державної або комунальної власності в розумінні п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є операцією з постачання послуг.
Враховуючи викладене, здійснювати перерахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, до місцевого бюджету повинен виключно орендар, який уклав з відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування договір оренди земельної ділянки.
Таким чином, орендна плата за договором суборенди земельної ділянки державної або комунальної власності не надходить безпосередньо до відповідного бюджету, а зараховується на банківський рахунок платника податку (особи, що уклала договір суборенди землі), тому вартість наданих послуг у межах договору суборенди (орендна плата) є об’єктом оподаткування ПДВ і підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків.
Чи визначає ФОП – платник єдиного податку IV групи МПЗ щодо земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь, яку орендує, якщо така земельна ділянка не використовувалася в господарській діяльності?
Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній, зокрема, фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Згідно з абзацом першим п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Пунктом 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Відповідно до частини першої ст. 93 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI (далі – ЗКУ) право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною п’ятою ст. 6 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»
встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).
Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку четвертої групи, яка орендує земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, визначає МПЗ щодо такої земельної ділянки за період починаючи з 01 числа місяця, в якому вона набула права оренди земельною ділянкою на підставі реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, незалежно від того використовувалася чи ні така земельна ділянка у господарській діяльності.
Поряд з цим, абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ передбачено, що МПЗ не визначається для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
МПЗ для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи (абзац восьмий п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ).
Крім того, відповідно до п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, зокрема, з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.
Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Порядок сплати земельного податку фізичною особою у рік придбання земельної ділянки
Головне управління ДПС в Одеській області нагадує, що відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (із змінами, далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами «в», «г», «д» п. 286.1 ст. 286 ПКУ, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника – юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника – фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувся після 01 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:
розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пп. 281.4 і 281.5 ст. 281 ПКУ;
розміру ставки земельного податку;
нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 01 травня (п. 287.2 ст. 287 ПКУ).
Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац перший п. 287.5 ст. 287 ПКУ).
Отже, при отриманні від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку або на підставі поданих фізичною особою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки відомостей про правовстановлюючі документи на земельну ділянку, контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у фізичної особи виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення.
Щодо застосування норм Закону України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно»
Подання інформації до контролюючих органів щодо рішень про встановлення податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами
Згідно з п.п. 12.4.6 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до повноважень сільських, селищних, міських рад (далі – Ради) належить, зокрема, надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (далі – Рішення, забруднені земельні ділянки). Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов’язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.
На територіях, де Ради тимчасово не здійснюють свої повноваження, Рішення мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому Кодексом для Рад (п. 12.3 ст. 12 Кодексу).
Рішення повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року (п.п. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).
Рішення щодо забруднених земельних ділянок є підставою для ненарахування та несплати мінімального податкового зобов’язання, плати за землю, єдиного податку для платників єдиного податку четвертої групи (п.381.2 ст. 381, п. 283.2 ст. 283, п. 2831.3 ст. 2831, п. 288.8 ст. 288, п. 2921.1 ст. 2921 Кодексу).
Порядок подання інформації щодо Рішень та форма надання інформації контролюючим органам затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 року № 1333.
Справляння плати за землю, екологічного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податки) на території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси
Державна податкова служба України повідомляє, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2024 року № 485 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364» (далі – Постанова № 485) внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Постановою № 485, яка набрала чинності з дня опублікування – 03 травня 2024 року, встановлено, що для цілей оподаткування території активних бойових дій — це включені до переліку території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Отже, підрозділ 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» Розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією до територій активних бойових дій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами) (далі – Перелік територій), застосовується для цілей оподаткування відповідно до особливостей справляння Податків у період дії воєнного стану на території України, передбачених
Розділами VIII, XII, пп. 69.14, 69.16, 69.22 п. 69 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – пп. 69.14, 69.16, 69.22 Кодексу).
Відповідно до пп. 69.14, 69.16, 69.22 Кодексу, починаючи з 01 січня 2023 року не нараховуються та не сплачуються Податки за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій.
Водночас поширення дії пп. 69.14, 69.16, 69.22 Кодексу на території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, починається з першого числа місяця, в якому набрала чинність Постанова № 485 (03.05.2024).
Отже, відповідно до пп. 69.14, 69.16, 69.22 Кодексу з урахуванням норм Постанови № 485 за об’єкти оподаткування, розташовані на території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, Податки не нараховуються та не сплачуються, починаючи з 01.05.2024 до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Інформація щодо програмних РРО
Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», який набрав чинності з 01 серпня 2020 року, створено правові підстави для впровадження програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО).
З метою інформування платників податків з питань впровадження ПРРО ДПС створено банер «Програмні РРО» на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/, в якому розміщується актуальна інформація, пов’язана із таким впровадженням, а також про посадових осіб ДПС, які супроводжують цей напрям роботи.
Роз’яснення щодо справляння плати за землю відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2024 року № 3603 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» (далі – Закон)
З 16 березня 2024 року згідно із Законом внесено зміни до порядку справляння плати за землю.
Справляння плати за землю на території, на якій запроваджена обов’язкова евакуація населення
Згідно зі змінами, внесеними Законом до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), на підставі рішення органів, зазначених у частині третій статті 33 Кодексу цивільного захисту України (крім керівників суб’єктів господарювання), про обов’язкову евакуацію населення обов’язково приймається рішення органу місцевого самоврядування або військової адміністрації чи військово-цивільної адміністрації (на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради) про встановлення податкових пільг зі сплати плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб (далі – Рішення).
Відповідно до частини третьої статті 33 Кодексу цивільного захисту України рішення про проведення евакуації приймають, зокрема:
на державному рівні – Кабінет Міністрів України;
на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
на місцевому рівні – районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування.
Роз’яснення щодо справляння плати за землю відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2024 року № 3603 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» (далі – Закон)
З 16 березня 2024 року згідно із Законом внесено зміни до порядку справляння плати за землю.
Справляння плати за землю за земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі – знищені об’єкти нерухомості)
Законом пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено новим підпунктом 69.141, згідно з яким не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані знищені об’єкти нерухомості, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені знищені об’єкти нерухомості, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі – Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.
Площі земельних ділянок, на які поширюється дія цього підпункту, обмежуються, зокрема, для юридичних осіб – власників знищених об’єктів нежитлової та житлової нерухомості:
– 100 відсотків площі земельної ділянки – у разі якщо загальна площа знищеного об’єкта нерухомості дорівнює або перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об’єкт нерухомого майна;
– 50 відсотків площі земельної ділянки – у разі якщо загальна площа знищеного об’єкта нерухомості не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об’єкт нерухомого майна.
Плата за землю за земельні ділянки, на яких розташовані знищені об’єкти нерухомості, не нараховується і не сплачується за період, починаючи з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна, згідно з Реєстром майна, до останнього числа місяця, в якому зареєстровано речове право на новозбудований на такій земельній ділянці об’єкт житлової та/або
нежитлової нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, або до останнього числа місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан в Україні, але не пізніше ніж до 1 січня 2026 року.
Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом відповідно до пункту 286.2 статті 286 Кодексу задекларували податкові зобов’язання з плати за землю за земельні ділянки, визначені цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов’язання з плати за землю за період, починаючи з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна, згідно з Реєстром майна, шляхом подання в порядку, визначеному Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 № 624 «Деякі питання забезпечення функціонування Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі – Порядок), внесення і коригування інформації (документів) про пошкоджене та знищене майно, про осіб, майно яких пошкоджено або знищено, шкоду та збитки, завдані внаслідок пошкодження такого майна, а також іншої інформації, визначеної Порядком, забезпечує публічний реєстратор.
Перелік публічних реєстраторів Реєстру майна визначено пунктом 15 Порядку, до яких, зокрема, належать місцеві держадміністрації, військові адміністрації, військово-цивільні адміністрації; виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад.
Отже, з питання щодо переліку документів та дій, які необхідно вчинити, щоб скористатися особливим порядком справляння плати за землю, платникам доцільно звернутися до відповідного публічного реєстратора за місцезнаходженням земельної ділянки.
Платникам плати за землю, екологічного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиного податку четвертої групи! Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що 03.05.2024 набрала чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2024 року № 485 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Текст постанови розміщено на Урядовому порталі та вебпорталі ДПС:
1) у розділі «Онлайн-навчання» у підрозділах:
«Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки / Юридичні особи/Особливості справляння податку (збору)»;
«Плата за землю/Юридичні особи/Особливості справляння податку (збору)»;
«Екологічний податок/Особливості справляння податку (збору)»;
«Єдиний податок/Юридичні особи/Єдиний податок для платників четвертої групи»;
2) у розділі «Законодавство/Податки, збори, платежі» у підрозділах:
«Місцеві податки/Плата за землю (у складі податку на майно)/Нормативно-правові акти»;
«Місцеві податки/Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки/Нормативно-правові акти»;
«Місцеві податки/Єдиний податок для юридичних осіб – сільськогосподарські товаровиробники (четверта група)»;
«Загальнодержавні податки/Екологічний податок/Нормативно-правові акти».
Головне управління ДПС в Одеській області
тел.: (048) 705-60-18