Голодомор
Бережіть кожну крихточку хліба.
Вона – найдорожчий скарб на землі:
У лихі роки голодомору
Вмирали масово дорослі й малі.
«Голод, друзі – жахлива подія, –
Згадується нині поміж людьми, –
Вижити – була в кожного мрія,
Хто пережив страшні часи чуми».
Автор – Боліщук Катерина, вихованка гуртка «Калинонька»
Молитва матері
А при іконі плакала свіча,
Гіркі гарячі сльози проливала…
Щоб прийняв чисті душі дитинчат, –
Востаннє мати Господа благала.
Дивилась мати на своїх дітей…
З любов’ю кинулась до них в обійми
І підійшла тихенько до дверей,
Щоб непомітно вийти на подвір’я.
Востаннє вона глянула на дах,
Згадавши піч теплесеньку узимку…
І гіркли сльози на її щоках,
Як йшла шукати хоч якусь зернинку.
Вже знала про закон «П’ять колосків»,
Тому й боялась, як ішла до поля,
Минаючи пусті хати дідів,
Де сумувала старенька тополя.
Дійшовши до родючої землі,
Де колосилась ще якась пшениця,
Схопила в жменю пару колосків
Й помчала, мов сполохана зигзиця.
Побачивши здалеку рідний дах,
Зелену хвіртку поблизу ялинки,
З тривожним жахом, розпачем в очах
Метнулася до рідної хатинки.
Влетівши в хату, крикнула: «Їда!»
В кімнаті відповіла мертва тиша…
О Господи! Яка страшна біда! –
Пусткою хата ледве-ледве дише…
…А при іконі плакала свіча,
Гіркі гарячі сльози проливала…
Щоб прийняв чисті душі дитинчат, –
Востаннє мати Господа благала.
Автор – Проц Юлія, випускниця гуртка «Водограй»