Проблема домашнього насильства є дуже поширеною в усьому світі. Адже жертвами насильства в сім’ї нерідко стають діти, які в майбутньому будуть мати психічні та психологічні проблеми. Ті, хто у дитинстві зазнав домашнього насильства, не в змозі побудувати щасливу родину. І поступово новостворена родина перетворюється до сімей, які живуть в складних життєвих обставинах.
Лише за I півріччя 2021 року Національна соціальна сервісна служба України зафіксувала 86 955 випадків домашнього насильства.
Прийняття у 2017 році Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дозволило дати точне визначення терміну:
«Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь».
Причинами домашнього насильства є:
- соціальні (напруження, конфлікти, насильство в суспільстві, пропагування в засобах масової інформації насильства як моделі поведінки);
- економічні (матеріальні нестатки, економічна залежність, безробіття);
- психологічні (стереотипи поведінки);
- педагогічні (відсутність культури поведінки – правової, моральної, громадянської, естетичної, економічної, трудової);
- соціально-педагогічні (відсутність усвідомленого батьківства, сімейних цінностей у суспільстві, позитивної моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, сімейного виховання на основі прав дитини);
- правові (ставлення до насильства як до внутрішньосімейної проблеми, а не як до негативного суспільного явища, до членів сім’ї, як до власності, недостатня правова свідомість);
- політичні (схильність до гендерних стереотипів, недостатній пріоритет проблем сім’ї та гендерної рівності, увага до материнства й дитинства, а не до сім’ї загалом, брак уваги до батьківства, чоловіків);
- соціально-медичні (відсутність репродуктивної культури у населення, відповідального батьківства, системи сімейних лікарів, алкоголізм, наркоманія, агресія тощо);
- фізіологічні та медичні (порушення гормонального фону, обміну речовин, швидкості реакцій, приймання збуджувальних лікарських препаратів, хвороби нервової системи тощо).
Громадська правозахисна організація «Ла-Страда», яка займається протидією домашньому насильству з 1997 року має національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. Національна «гаряча лінія» базується на принципах конфіденційності, тобто ніхто, крім фахівця не дізнається про проблему клієнта. Постраждалі можуть звернутися по допомогу за телефоном: 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного).
В 18 областях нашої країни діють притулки для постраждалих від домашнього насильства. Зокрема, в Одесі є два притулки для жінок, де постраждалі особи з дітьми можуть проживати до 3 місяців (в окремих випадках ˗ і до 6 місяців).
На жаль, домашнє насильство неможливо до кінця викоренити. Тому що на розвиток домашнього насильства щороку впливають все нові та нові чинники. Наприклад, у 2020 році в країні з березня був введений локдаун, який спровокував сплеск випадків домашнього насильства – понад 200 тисяч. А це все негативно впливає на психіку людини. Часом дрібна побутова сварка може перерости в домашнє насильство.
Управління соціальної політики
виконавчого комітету