Нещодавні експерименти показали, що завдяки вмінню розмовляти іноземною мовою люди також навчаються думати і поводитися по-іншому. Але нам не обов’язково вивчати нові мови, щоб зрозуміти, який вплив має мова на наше сприйняття ідентичності і реальності. Зрештою, те, що ми говоримо, визначає, хто ми є.
Існує чимало міркувань про ту роль, яку відіграє мова у каталізації соціальних змін. Чим більше переглянуто звітів, історій та відео, тим глибше відчувається важливість використання мови у такий спосіб, щоб це не посилювало нерівності й стереотипів, а навпаки — допомагало їх долати.
Спираючись на досвід було відокремлено декілька принципів, які можна взяти за основу для формування культури гендерно-чутливої комунікації в організаціях та структурах, що займаються тематикою розвитку, а саме:
- Не говорити про гендерну рівність як винятково жіночу проблему.
Це стосується кожного і кожної. Нам не вдасться розв’язати проблему гендерної нерівності, поки у всіх нас не буде розуміння того, що гендерні стереотипи впливають на те, як мислять, живуть і взаємодіють жінки і чоловіки.
Розширення прав і можливостей деяких жінок саме по собі не може спричинити трансформаційні зміни у суспільстві. Якщо гендерні ролі залишаються незмінними, жінки все одно матимуть обмежений вибір — чи то працювати вдвічі більше за чоловіків, чи наймати інших жінок, аби ті виконували домашні обов’язки, які вважаються жіночими.
Аби досягнути гендерної рівності у довготривалій перспективі, нам потрібно ставити під питання гендерні ролі і стереотипи, які приписують як жінкам, так і чоловікам. Щоб наблизитися до рівності, у процес мають бути залучені і жінки, і чоловіки.
- Справедливе представлення краще за рівне представлення.
Не варто зациклюватися на рівному представництві, треба прагнути справедливого представництва. Якщо загальна картинка показує однакову кількість чоловіків і жінок, проте всі чоловіки — пожежники, а всі жінки — медсестри, то ця картинка сприяє поширенню соціально сконструйованих гендерних ролей. Цілеспрямовано зображуючи жінок у ролях, які традиційно виконують чоловіки, і чоловіків у ролях, які традиційно виконують жінки, ми можемо працювати над подоланням закорінених стереотипів.
- Не применшувати роль жінок.
У більшості суспільств види діяльності, які відводилися чоловікам, цінувалися і винагороджувалися більше, ніж ті, що вважалися жіночими. Ось чому звільнитися від гендерних стереотипів, на основі яких ми оцінюємо людську діяльність, настільки складно.
Ми маємо цілковито по-новому поглянути на цінність ролей і діяльності, яку ми
вважаємо жіночою або чоловічою. Така робота, як догляд за дітьми чи дошкільна освіта, мають цінуватися не менше за роботу пожежників чи будівельників.
- Не посилювати гендерні стереотипи.
Не існує характеристик, поведінки чи схильностей, які були б властиві усім без винятку жінкам, так само як немає характеристик, властивих винятково чоловікам. Ці міфи пронизують гендерні стереотипи, деякі з яких навіть не вважаються проблемними. Наприклад, коли ми говоримо, що жінки більш схильні до співпраці, а чоловіки — до змагання, хоча це сприймається як комплімент, насправді ми все ще маємо справу зі стереотипами.
Подібним чином, кольори і символи, якими зазвичай позначають все, пов’язане з жінками і чоловіками, наділені певними характеристиками, що відображують гендерні ролі. Червоний (рожевий) колір сприймається, як щось емоційне й імпульсивне, а синій — як раціональне й стабільне. Краще відмовитися від використання цих кольорів на позначення чоловіків і жінок.
- Вживайте гендерно чутливу лексику.
Маємо визнати, що гендер є соціально сконструйованим явищем. Варто звертати увагу, як ми говоримо про жінок у професійній сфері. Доречно вживати фемінітиви або ж використовувати множинну форму іменників.
У деяких випадках, коли знайти вдалу милозвучну форму не вдається, можна перефразувати в інший спосіб, наприклад, фахівчиня/спеціалістка з біоенергетики/етнографії/математики тощо. Якщо потрібно уникнути акценту на статі, можна використати такий мовний прийом, як стратегія нейтралізації. Замість «студентки і студенти» можна сказати «студентство». Інші приклади — «учительство», «читацька аудиторія», «медіаспільнота».
- Не робіть їх жертвами.
Жінок зазвичай характеризують як безпомічних у ситуаціях, коли на них чекають випробування, або коли вони не мають чоловічої підтримки. Навіть якщо їм не все вдається, ми маємо віддати їм належно за те, як вони намагалися впоратися з проблемами. Краще вживати термін потерпілі від гендерно обумовеного насильства, аніж жертви гендерно обумовеного насильства, оскільки останнє поняття позбавляє жінку таких характеристик, як сила та здатність до дії. Розповідаючи про людей, намагайтеся робити це з повагою і порадьтеся з ними, як вони бажають бути зображеними у вашій розповіді.
- Поблажливість — недоречна.
Поблажливі висловлювання щодо жіночих невдач чи досягнень — аж надто поширені. Будьте обережні з висловами: жінок необхідно навчати важливості їхніх прав або жінкам необхідно покращувати самооцінку. Ці твердження створюють враження, що жінки самі винуваті у тому, що в них бракує коштів або освіти, з чим вони нерідко стикаються.
Окрім того, варто переконатися у тому, що ви розповідаєте про досягнення жінки, як про щось, що сталося попри систематичну гендерну нерівність, а не попри те, що вона жінка. Уникайте формулювань на зразок: вона стала президенткою, незважаючи на те, що є жінкою, краще сказати: вона стала президенткою, незважаючи на гендерну нерівність і стереотипи.
- Дивитися на факти.
Оскільки гендер формує наше життя і самоідентичність у багатьох аспектах, більшість із нас мають доволі категоричну позицію щодо гендерних ролей і гендерних взаємовідносин. Ми маємо бути обережні, аби не робити узагальнення лише на основі власного досвіду і спостережень. Натомість нам варто зосередитися на тому, про що нам говорять факти й статистика і послухати думку експертів.
- Бути відкритими.
Коли доводиться ставити під сумнів наші звички і світогляд, цей досвід часто викликає внутрішній спротив. Проаналізувати, як ми спілкуємося, з гендерно-чутливої перспективи, може виявитися нелегким завданням, і потрібен певний час, аби до цього звикнути. Проте якщо ми готові навчатися і вдосконалюватися, з часом робити це буде все легше.
Наведені принципи можуть послужити базовою граматикою нової мови — мови, яка допоможе нам сформувати світ рівності і залученості всіх.
Звичайно, ми розуміємо, що не можемо розв’язати проблему гендерної нерівності лише змінивши мову, яку ми використовуємо. Проте такі кроки допомагають змінити наше сприйняття. Вони показують, що як окремі особистості, спільноти й організації, ми визнаємо, розуміємо і намагаємося вирішувати проблему гендерної нерівності.