Щодо змін у законодавстві про виконавче провадження консультують фахівці Теплодарського бюро правової допомоги
2 червня 2016 року Верховна Рада України розглянула у другому читанні та схвалила в цілому проекти Законів «Про виконавче провадження» (№2507а) та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (№2506а), які набрали чинності 5 жовтня цього року. Основною метою цих законів є комплексне реформування системи виконання судових рішень та рішень інших органів.
Головні зміни у виконавчому провадженні полягають в наступному:
В Україні вводиться інститут приватних виконавців. Таким чином, примусове виконання рішень покладається не лише на органи державної виконавчої служби, а й на приватних виконавців. Приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит. Проте, законодавством передбачені обмеження стосовно категорій виконання приватними виконавцями рішень. Крім цього, за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби – приватному виконавцю, про що виноситься відповідна постанова.
Запроваджується Єдиний реєстр боржників. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Змінено строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Так, строк пред’явлення виконавчих документів до примусового виконання змінився з 1 року на 3 роки, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Передбачено право стягувача самостійно направляти виконавчий документ про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) до підприємства, установи, організації, фізичної особи – підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
За прийняття виконавчого документа до примусового виконання стягувач зобов’язаний заплатити авансовий внесок, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи. Проте, після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено Законом. Крім того, у випадках передбачених Законом, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування витрат виконавчого провадження. У разі порушення стягувачем обов’язку щодо сплати авансового внеску для нього наступають негативні наслідки, а саме — повернення виконавчого документа стягувачу.
Змінився строк для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтепер виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Раніше державний виконавець виносив постанову про відкриття виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа. Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, а за примусове виконання рішення немайнового характеру – в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи. Відповідно до ч. 5, 8, 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки коли виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі;
7) виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Додано обов’язок боржника подати виконавцю декларацію про доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою стягувача та боржника, а якщо такої згоди не досягнуто – визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Однак, для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання.
Зросли штрафи за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Розширено перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (наприклад, додано призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник).
Звертаємо увагу на те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності Законом України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., пред’являються до виконання у строки, встановлені вищевказаним Законом, а виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв раніше, тобто до набрання чинності Законом України № 1404-VIII.
За правовими консультаціями можна звернутися до Теплодарського бюро правової допомоги за адресою:
м. Теплодар, вул. Польова,1 (каб. №7), тел. (048) 709-26-71, (094) 917 26 71