Народжений 14 червня 1891 року в Зашкові у Львівськім повіті, син народного вчителя Михайла та Марії з шляхетського роду Венґжиновських (дід і прадід були священики), Коновалець уже малим хлоп’ям мав нагоду пізнавати суперечності епохи в громадському та національному житті Галицької України. Часто хлопець переконував своїх товаришів гімназистів, що «українці мусять бути добрими учнями, мусять засвоїти собі знання якнайкраще…»
Перша світова війна 1914 року не дала Євгену можливості довчитися в університеті і отримати диплом доктора права. Хорунжого Коновальця мобілізували до війська. Наприкінці квітня 1915 року в Карпатах відбувся героїчний бій за гору Маківка, в якому брав участь і Євген Коновалець. Бій за Маківку змінив хід подій на фронтах Першої світової, ще раз продемонструвавши, що для України назріла доконечна потреба творити власні збройні сили. Одним із творців Українського війська після проголошення Української Народної Республіки став Євген Коновалець.
29 січня – 3 лютого 1929 року у Відні відбувся перший Конгрес українських націоналістів. На ньому було створено спільну об’єднану Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрано полковника Євгена Коновальця. Невдовзі ОУН стала найпотужнішою підпільною революційною силою.
23 травня 1938 Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації, проведеної органами НКВС СРСР.